ПРИ́СМУТОК, тку, ч. Легкий смуток. Коси Лукії скручені на потилиці високим тугим вузлом. Дорошенко в присмутку дивиться на той вузол, йому аж трохи шкода стає, що Лукія віддаляється від нього (Гончар, Тронка, 1963, 200); Присмуток зійшов на гірника, і до діла потяглась рука (Рудь, Дон. зорі, 1958, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 29.