ПРИ́СПАНИЙ, діал. ПРИСПА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приспа́ти. Збившись докупи, вони, приспані тишею, куняли (Панч, О. Пархом., 1939, 131); Приспаний довгою й нудною молитвою, він думками понісся в Білогрудку, згадав товаришів (Ле, Наливайко, 1957, 117); Одного разу, коли дослідник прикріплював металеву мітку до вуха приспаної левиці, вона раптом перестала дихати (Наука.., 9, 1971, 49); Я побачу знову твої [Дніпре] хвилі; Спасибі їм, вони, ласкавії, збудили У серцеві моїм приспатеє добро (Манж., Тв., 1955, 129); [Олізар:] Що воля вийде, я цьому так вірю, як тому, що завтра буде день. Треба тільки частіше будить людей од аду, будить приспану волю, нагадувать правду (Вас., III, 1960, 445); Він збудив мою приспану свідомість, він розкрив мені очі на багато таких речей, які мені до того здавалися непорушними істинами… (Кол., На фронті.., 1959, 107); З доріг, що вдяглися в зелений наряд, Порушивши приспану тишу глибоку, Посунули полчища танків (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 30.