ПРИСТАВНИ́Й, а́, е́. 1. Який приставляють до чого-небудь. Бурчак допитливо позирає то на Зою, що притулилась на приставному стільці в колі.. молоді, то на Олену Мурову, яка замріялась у переднім ряді (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 282); Троє [голів колгоспів] примостилося на дивані, що стояв в найдальшому кутку кабінету, і лише двоє сіло біля довгого приставного столу (Ряб., Жайворонки, 1957, 24); Навчились [слов’яни] робити облогу і здобувати фортеці, застосовувати при облозі міст стінопробивні тарани, каменеметальні машини, приставні драбини (Іст. СРСР, І, 1957, 27). 2. Який пришивається, прикріплюється і т. ін. До чого-небудь. — Надпороти підкладку приставного коміра, і на бортовці зеленою ниткою нашито цифру двадцять п’ять… (Кучер, Прощай.., 1957, 216).
3. лінгв. Те саме, що епентети́чний. Приставний звук.
◊ Приставни́й крок — ходіння, при якому одна нога приставляється до другої після кожного кроку. Приставний крок — це виставляння ноги в будь-якому напрямі з наступним приставлянням до неї другої ноги в основну стойку (Худ. гімн., 1958, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 37.