ПРИСТАНО́ВИСЬКО, а, с., розм. Те саме, що пристано́вище. Я таки дуже рада, що маю тут таке добре пристановисько (Л. Укр., V, 1956, 420); Ну, хто б коли подумав би за ту розпронещасну Христю, хто б потурбувався за те, щоб вона мала якесь пристановисько, хто обігрів би її захололе в самотині життя?.. (Речм., Весн. грози, 1961, 448); — Тут тобі і їсти й пити подадуть, будеш як баришня, — любовно тішив [батько] Ольгу, що сиділа опечалена з нового пристановиська (Кач., II, 1958, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 37.