ПРИСТОСО́ВНИЦТВО, а, с. Поведінка пристосованця. Принципіальний керівник ніколи не піде ні на яку угоду з совістю, не опуститься до того, щоб на догоду кому-небудь знехтувати партійну етику. Йому не властиві такі пережитки, як кар’єризм, примиренство, пристосовництво і т. ін. (Ком. Укр., 5, 1961, 36); Сучасну Лесі Українці передову суспільність приваблювала в образі Кассандри насамперед її громадянська свідомість, полум’яний патріотизм, ідейна безкомпромісність, відраза до фальші, до пристосовництва (Рад. літ-во, 7, 1967, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 41.