ПРИСТЬО́БУВАТИ1, ую, уєш, недок., ПРИСТЬОБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИСТЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Пришивати що-небудь до чогось великими стібками. Коміри було повишиває [мати], а мені, раз колись, тільки пристьобала, бо сердилась (Барв., Опов.., 1902, 62); Не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне, хоч переділку перепряде — і за те добре (Мирний, І, 1964, 60).
ПРИСТЬО́БУВАТИ2 див. пристіба́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 50.