ПРИСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.
1. неперех. Згинаючи ноги в колінах, опускатися до землі. Замфір присідає під кущем, обережно, з любістю розгортає листя (Коцюб., І, 1955, 190); В цей час показував [Ляський] різні гімнастичні вправи.. Він присідав на долівку, падав на руки й хутко підводився (Досв., Вибр., 1959, 115); Ми з Левадихою шусть у коноплі та й присіли (Н.-Лев., II, 1956, 13); Ягід було так рясно, що він аж руками сплеснув і присів перед кущем навпочіпки (Тют., Вир, 1964, 437); // Вітаючись, дякуючи і т. ін., на якусь мить опускати корпус, трохи згинаючи ноги в колінах; робити реверанс. Бруклі.. вклоняється, присідаючи, і виходить, зоставивши двері непричинені (Л. Укр., III, 1952, 91); Овація й оплески глядачів котилися, як могутні хвилі. Берлінська команда [футболістів], прийнявши зустріч на свій рахунок, присідала й кланялась, наче балетна трупа (Ю. Янов., II, 1954, 25); Здавалось, що в дверях заманячать два кінці смугнастої шалі, ..і вона двигне ногою, присяде й зробить мені старомодний кнікс… (Н.-Лев., VII, 1966, 267); // Згинати ноги у колінах при ходьбі, бігу і т. ін. Вони [вовки] неначе змовились: один ліг в ярку догори черевом, а другий, крадучись та присідаючи до землі, обминув теля ззаду і погнав його на ярок (Коцюб., І, 1955, 22), . * Образно. На машину чекали четверо монтажників.. Нарешті, важко присідаючи на вибоях, на будівельний майданчик в’їхав панелевоз (Веч. Київ, 27.IV 1961, 1); // Опускатися на землю від слабості, втрати свідомості і т. ін. Мене зраджують сили, і я тихо присідаю на землю (Мик., Повісті.., 1956, 18); Черниш.. вдарив німця по тім’ю. Той одразу присів, наче ввійшов у камінь (Гончар, III, 1959, 119); // перен. Ставати або здаватися нижчим (про будівлю і т. ін.); осідати. Сама хата, колись висока, тепер понижчала, присіла (Мирний, IV, 1955, 249); Матвієві кожна деревина, кожний кущик і горбочок були знайомі. Тільки все якесь менше, неначе постарілося, присіло за дванадцять літ (Ірчан, II, 1958, 306); Чорна тінь укрила село і річку, а в провулках між тинами поночіло, хати присіли (Тют., Вир, 1964, 327).
2. неперех. Сідати ненадовго, на якийсь час. На гнучких, вкритих цвітом вітках вишень присідали ластівки (У. Кравч., Вибр., 1958, 411); Тимко присідає на купу сухого бур’яну, згорнувши на грудях руки, дивиться замріяно на вогонь (Тют., Вир, 1964, 15); Там [у млині] нікого не було — і Остап з Соломією присіли на мішках (Коцюб., І, 1955, 353); Ліна вибралась [з машини] на повітря, присіла у затінку машини на траві (Гончар, Тронка, 1963, 183); // Сідати біля кого-, чого-небудь, поруч з кимсь, чимсь ненадовго, на якийсь час. Мама присіла до моєї постелі й почала гладити своєю білою рукою мою голову й обличчя (Мирний, IV, 1955, 345); Біля неї — дівчинка в білій сорочці присіла й стиха питала: — Холодно тобі? (Головко, І, 1957, 89); — А ви все ж таки художник.., — сказав він і присів поряд зі мною (Донч., VI, 1957, 638); // перев. док., з інфін. Сівши, взятися за яку-небудь роботу, справу. Настя допомогла матері прибрати з столу, і присіла біля хати гаптувати гаманець Сагайдачному (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60); Я &́9;погодував із свого казанка сиву-пресиву бабусю з онуком і знову присів дописувати тобі листівку (Логв., Давні рани, 1961, 62); // Сидячи, відпочивати якийсь час. Катря подавала батькові обід, прибирала з столу порожні миски і все не присідала (Кучер, Трудна любов, 1960, 317); Не присідаючи й на хвилину, цілий день буде вона [пташка] літати сюди-туди, щоб нагодувати ненажерливих ротатих діточок своїх (Тют., Вир, 1964, 202); Грицько, чи присів, чи ні — вже, дивись — опинився гін за двоє, скочив верхи на барана (Мирний, І, 1949, 151).
3. перев. док., неперех., перен. Стати стриманішим, спокійнішим; вгамуватися, притихнути. Після материного «цить» дітки присіли, як квітки після дощу (Григ., Вибр., 1959, 227).
4. неперех., чим, рідко. Покриватися, припадати (пилом і т. ін.). [Парубки і дівчата (співають)] Біла постеленька порохом присіла (Фр., IX, 1952, 93).
5. перех., діал. Нападати, насідати, накидатися на кого-небудь у великій кількості. Як так будемо сидіти та й на бога надіятися, то нас воші присядуть (Фр., VIII, 1952, 23).
◊ Біда́ присі́ла (прися́де і т. ін.) кого — те саме, що Біда́ обсі́ла (див. обсіда́ти). Коли біда присяде тебе, то не до личка буде, і сонце почорніє перед очима (Томч., Жменяки, 1964, 61); Зли́дні присі́ли кого — те саме, що Зли́дні обсі́ли (див. обсіда́ти).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 19.