ПРИ́СІ́НКИ, при́сі́нків і рідко при́сі́нок, мн. (одн. при́сі́нок, нка, ч.).
1. Ганок з накриттям, піддашшям на двох стовпцях. Молодії до присінок Кониченьків в’яжуть, А старі господині Добривечір кажуть (П. Куліш, Вибр., 1969, 334); Вона підвелася з призьби і, закликаючи сина до хати, подибала повільною ходою до прйсінок (Коцюба, Нові береги, 1959, 231).
2. Прибудова перед входом до якого-небудь приміщення; невеликі сіни. На подвір’ї.. здорова хата для челяді. Зимою там сиділи наймити, а влітку заганяли в присінок качки та гуси (Н.-Лев., І, 1956, 145); Не був то старопольський шляхетський двір., , не прикрашувалась зовнішність.. різного роду прибудівками, присінками, з фантазією поприбудовуваними (Хотк., Довбуш, 1965, 38); Дід Петро, хитаючись, запросив шефів до ферми.. Відчинив двері у присінок, де запарювали січку… (Вишня, II, 1956, 109).
3. заст. Тамбур залізничного вагона. Прийшов поїзд, чхає — стоїть.. Висовується з зелених присінок корзиночка. Держить її панночка в голубому (Тесл., З книги життя, 1949, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 20.