ПРИТРУ́ХЛИЙ, а, е. Який став трохи трухлявим, трухлим. Коли ще височів притрухлий царський дуб І уряд тикав скрізь своє копито кінське, Нелегка річ була тоді відкрити клуб, Як при ньому стояв прикметник — український (Рильський, Поеми, 1957, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 69.