ПРИТУ́ПЛЕНО. Присл. до приту́плений 2. Людина в окулярах стовбичила біля примітивної трибуни і, розкривши рота, притуплено споглядала чоловіка, хворого на легені (Досв., Вибр., 1959, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 72.