ПРИУРО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до приуро́чити. Вибір дати 31 січня 1966 року для запуску автоматичної станції «Луна-9» був приурочений до настання місячного ранку в районі Океану Бур (Рад. Укр., 8.ІІ 1966, 3); Окремий цикл народних торжеств складають свята, приурочені певним порам року (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 20).
2. спец. Закономірно пов’язаний з чим-небудь (з якимсь місцем, певними особливостями місцевості, навколишнього середовища і т. ін.). Сосново-ялинові ліси в пониззі Стиру мало поширені і приурочені головним чином до бідних дерново-підзолистих грунтів з неглибоким рівнем грунтових вод (Укр. бот. ж., XVII, 6, 1960, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 78.