ПРИХИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. до кого — чого, діал. для кого. Який підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. Між козаками пройшла чутка, що пани отруїли короля за те, що він був прихильний до козаків (Н.-Лев., VII, 1966, 215); Шухевич урядив мені хату, є для мене дуже прихильний і делікатний (Стеф., III, 1954, 239); // до чого. Який схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось. До правди прихильний, Прожив ти на світі Півсотеньки літ (Гл., Вибр., 1951, 181); [Грицько:] Я теж не дуже до війни прихильний (Сам., II, 1958, 14); // кому. Який відповідає чиїм-небудь бажанням, думкам; прийнятний. Єсть у тебе думки, любові прихильні; То кохай їх щиро, поміж гурт неси… (Граб., І, 1959, 128); // до чого. Який відгукується на щось, чулий до чого-небудь. Він бачив, що хоч Чіпка й дукачем став, а душею та серцем зостався давнім Чіпкою. Такий же прихильний до чужого нещастя (Мирний, І, 1949, 364).
2. Який приязно, доброзичливо, з симпатією і т. ін. ставиться до кого-небудь. Вона бачила Демидову прихильність, була й сама прихильна до його (Гр., II, 1963, 26); По сніданку пішов до Горького. Там мене стріли як рідного, обнімали і цілували, взагалі дуже прихильні до мене (Коцюб., III, 1956, 353); // Який виражає приязнь, доброзичливість, симпатію і т. ін. Гафійка позирнула на батька прихильним оком. Аж ось коли згадав про Гущу… (Коцюб., II, 1955, 50); Згадала, що я досі не подякувала Вам за фотографію та ще з таким прихильним написом (Л. Укр., V, 1956, 41); — Що новенького чувати у вас, Настуню? — Голос баби Омелянихи сьогодні був такий прихильний — хоч до рани прикладай (Кач., Вибр., 1953, 169).
3. кому, чому, рідко. Який викликає приязнь, симпатію, любов; приємний, любий, милий. Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих… Дружно пили з нього люди за сильних. Славу войовників, серцю прихильних (Щог., Поезії, 1958, 205).
4. до чого, рідко. Який полюбляє що-небудь. Від того дня, коли відбувся вечір, Софія стала дуже прихильна до канапки. Навіть щодня стирала порох із неї (Л. Укр., ІІІ, 1952, 503).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 81.