ПРИЦІ́Л, у, ч.
1. Наведення на ціль; прицілювання. За день кілька разів хилиться [башта] то в один, то в другий бік, зберігаючи при цьому рівний приціл гармат, і тому зветься «п’яною» (Кучер, Прощай.., 1957, 7); Колона рейками — все ближче, горять і очі, і вуста… Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є прорізь для прицілу (Сос., ІІ, 1958, 385).
Скида́ти (ски́нути) на приці́л (гвинті́вку і т. ін.) — наводити на ціль; прицілюватися. Взвод солдатів став навпроти роздягнутих людей і скинув на приціл гвинтівки (Дмит., Наречена, 1959, 89).
2. Пристрій у вогнепальній зброї для наведення її на ціль. Снайпери високо над головами тримали свої вивірені гвинтівки з прицілами (Кучер, Чорноморці, 1956, 233); В приціл він бачив, як важка махина [танк] сунула просто на нього (Головко, I, 1957, 289); Проходять нерозлучні Блаженки, обидва темні, засмаглі й хитрі. В молодшого — труба на плечі, приціл у руці (Гончар, III, 1959, 46); — Складай гільзи в куток, там у нас для цього ніша викопана, — не одриваючись од прицілу, сказав Федяк (Перв., Дикий мед, 1963, 465); // Цифрові розрахунки для регулювання цього пристрою з метою правильного наведення артилерійської зброї на ціль. Черниш командував, почуваючи в собі могутню силу і безмежні права: — ..Приціл шість — шістдесят шість!.. (Гончар, III, 1959, 158); — Мій тато на війні був артилеристом, то він каже, що без арифметики й прицілу правильно вирахувати не можна (Донч., VI, 1957, 492).
Наво́дити (навести́) приці́л — регулюючи пристрій для точного наведення на ціль, забезпечити правильне наведення артилерійської зброї на ціль. Денис звичайно навів приціл (Гончар, III, 1959, 261); У приці́лі — у точці наведення на ціль. Вперше в Іраклія серце збилося з ритму. Та враз — він навіть хлипнув грудьми від радості: танк — у прицілі! Смикнув за шнур (Головко, І, 1957, 290).
3. перен. Те, до чого прагне, на що розраховує хто-небудь; мета. Прикинувши всі ці «за» і «проти», я зрозумів, що на цей раз приціл Мацька виявився уразливішим, ніж перше (Збан., Малин. дзвін, 1958, 248); Тим часом сьогодні, як ніколи, до визначення тематичних планів радянської кінематографії треба підійти з іншою міркою, з іншим прицілом (Довж., III, 1960, 203).
Бра́ти (взя́ти) [на] приці́л: а) наводити зброю на кого-, що-небудь; націлюватися, прицілюватися. Центральною групою керував сержант Скирда. Він добре стріляв, швидко брав приціл (Кучер, Дорога.., 1958, 99); Йому здається, що там, у кам’яному череві, ворог уже чує те сапання [бійців] і вже бере їх на приціл (Тют., Вир, 1964, 198); Снаряд розірвався кроків за п’ять [від машини], а міг би і влучити, якби точніше приціл взяли… (Бурл., М. Гонта, 1959, 129); б) зосереджувати на кому-, чому-небудь увагу, спостерігати, стежити за кимсь, чимсь; тримати в полі зору. — Хто такий? Яка потреба поспішати з відповіддю? Перше ніж відповісти — слід подумати, оговтатись. Бачу — ті, що взяли мене на приціл, — не сільські, незнайомі (Збан., Єдина, 1959, 47); Мишко помітив обіч дороги потрощені грузовики, побитих коней, над якими вже кружляло вороння, і згадав, що вранці тут було чисто. Значить, уже й цю дорогу, вони [фашисти] взяли на приціл (Кучер, Голод, 1961, 114); Дале́кий приці́л — уживається для підкреслення далекосяжності чиїх-небудь планів, розрахунків, передбачливості, урахування перспективи і т. ін. Сіяти ворожість і люту ненависть до комуни — це була одна з найголовніших форм куркульської політики далекого прицілу (Мик., II, 1957, 472); Трима́ти на приці́лі кого, що: а) тримати зброю наведеною на ціль; не зводити зброї з цілі. Ось те місце, де Григорій Сидорович колись лежав з однозарядною берданкою й тримав на прицілі ворота (Ю. Янов., II, 1954, 110); б) постійно мати на увазі, тримати в полі зору кого-, що-небудь. Левко Іванович постійно тримає Єгипту на прицілі (Гончар, Тронка, 1963, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 91.