ПРИЧИ́ННІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до причи́нний1
2. філос. Необхідний зв’язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки). В. І. Ленін на величезній кількості прикладів і фактів розкривав об’єктивний характер причинності в усіх галузях життя (Укр. іст. ж., 2, 1960, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 98.