ПРИЧИ́НОК, нку, ч., діал.
1. Додаток, доповнення. Відходила [Краньцовська], а з дверей сказала ще на причинок: — Можуть нас люди про щось підозрівати (Март., Тв., 1954, 301); Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим (Коцюб., III, 1956, 48); В р. 1900 я подав у «Записках наукового товариства ім. Шевченка». ще один причинок до пізнання письменської [письменницької] діяльності Івана Вишенського (Фр., XVI, 1955, 429).
2. Причина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 98.