ПРИШИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИШИ́БТИ, бу́, бе́ш і ПРИШИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко.
1. Вбивати або оглушати кого-небудь ударом чогось важкого. — Хтось заколе ворога вилами або пришибне колом (Козл., Ю. Крук, 1957, 508).
2. перен. Спричинятися до стану приголомшеності, пригніченості. Не хочеться за діло взятись, наче не її руки, — ..так журба пришибла (Барв., Опов.., 1902, 140); // Зменшувати силу якогось почуття, переживання. Страшна погроза смерті разом оглушила його, пришибла всі слабші почуття, немов морозом зварила душу (Фр., III, 1950, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 103.