ПРИЮТИ́ТИ, ючу́, юти́ш, док., перех., заст. Дати притулок (у 1 знач.). [Приблуда:] Якби мене не приютив отець Спиридон, то, може, я й досі був би громадським свинарем (Кроп., І, 1958, 157); Він зовсім не думав, чи буде кому приютити його в селі, чи живе ще хтось із близьких (Ірчан, II, 1958, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 107.