ПРИ́ЯМОК, мка, ч.
1. Невелика заглибина перед або під чим-небудь, зроблена з певною метою. Біля вікон цокольного поверху були приямки (Панч, На калин. мості, 1965, 172).
2. спец. Пристрій для сушіння (цегли, бетону, плодів і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 107.