ПРОБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проби́ти 1, 2, 4. Вчора тут [у гуральні] були машини, теплі, живі, міцні апарати, що упирались і не давались, коли їх били. Сьогодні — вони лежали худі, спорожнілі, скорчені вдвоє, з пробитим боком, руді й облізлі (Коцюб., II, 1955, 94); В протилежній стіні пробиті були ще одні двері, зараз замкнуті (Скл., Святослав, 1959, 81); Матвій ішов,.. припадаючи на праву ногу, пробиту багнетом (Мик., II, 1957, 308); [Кассандра:] Згадала я про нашого Троїла, до тебе він такий подібний був… а надто як лежав мечем пробитий… спокійний, тихий, гарний… (Л. Укр., II, 1951, 258); Човен Данильченка пішов на дно посеред річки, пробитий осколками (Перв., Дикий мед, 1963, 473); Біля пробитої через сніг дороги дрімали вітряки (Панч, На калин. мості, 1965, 80); Доріжка ніби пірнала в густий старий садок, як у тунель, пробитий в густому гіллі (Н.-Лев., IV, 1956, 89); З ранку й до вечора без тепла, без затишку, в кабіні протяги, фуфайка наскрізь пробита вітром (Гончар, Тронка, 1963, 280); Воротар стрибнув, але сильно пробитий м’яч ковзнув по його долонях і затріпотів у сітці (Дмит., Наречена, 1959, 135); * Образно. Ще небо тремтіло од вибухів лютих, Покрите югою, пробите снарядом (Мал., Звенигора, 1959, 117); // у знач. прикм. На вівтарі, мабуть, богам товстим у жертву, людських сердець живих, пробитих курилось много (Фр., XIII, 1954, 131); // у знач. ім., проби́тий, того, ч. Що-небудь діряве, у пробоїнах і т. ін.; щось зіпсоване, порване, непридатне для користування. Вийде шите на пробите (Укр.. присл.., 1963, 195); // проби́то, безос. присудк. сл. В деяких місцях толь було прорвано чи пробито (Хижняк, Тамара, 1959, 176); У Якима було пробито тім’я (Донч., III, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 117.