ПРОБО́ВКАТИСЯ, аюся, аєшся і ПРОБО́ВКНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Ненавмисне виказати те, чого не слід. Заприсяглись усі про те мовчати, нікому й словечком не пробовкнутися (Гр., Без хліба, 1958, 140); [Карпо:] А хто пробовкнеться — голову знесу. Слово моє тверде (Собко, П’єси, 1958, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 122.