ПРОВОДЖА́ТИЙ, того, ч. Той, хто супроводжує кого-небудь (звичайно для вказування шляху, для охорони, нагляду). [Спартак:] Для тебе теж потрібен проводжатий? (Дмит., Вірші.., 1949, 333); Прощаючись з гостями, і господар, і господиня виходять у передпокій; якщо година пізня, господар повинен подбати, щоб усі жінки мали проводжатих (Наука.., 12, 1971, 54); // розм. Той, хто проводжає від’їжджаючого.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 139.