ПРОВО́ЗИТИСЯ, иться, недок. Пас. до прово́зити. Вони [удільні князі].. збирали на свою користь мито з товарів, що провозилися через їх князівства (Іст. УРСР, І, 1953, 109).
ПРОВОЗИ́ТИСЯ, ожу́ся, о́зишся, док., розм. Возитися (у 2 знач.) якийсь час. Цей день так і минув: біля воза до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно (Головко, II, 1957, 136); Повернувся її чоловік від Збруча на кованій бричці й до самого ранку провозився за хатою, закопуючи награбоване добро (Цюпа, Назустріч.., 1958, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 143.