ПРОВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Володіти якийсь час. Оце коли хто проволодів землею десять год як хазяїн і ніхто до його не чіпавсь і землі тієї не однімав, то вже й не одніме, хоч би земля й не його була (Гр., II, 1963, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 144.