ПРОВІА́НТСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до провіа́нт. Провіантські запаси; // Признач. для провіанту. У Миколаєві й Херсоні організувались провіантські гамазеї (Добр., Очак. розмир, 1965, 90); // Який займається постачанням провіанту. Ад’ютант доповів, що затриманий провіантський комісіонер, який приховав продовольство і фураж (Кочура, Зол. грамота, 1960, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 132.