ПРОВІЗОРИ́ЧНИЙ, а, е, книжн., зах. Провізорний. Пан Станіслав Кшівокольський.. величав себе «ловчим курським». То був його ніби офіційний титул, але, як і більшість титулів провінціальної шляхти, цілком провізоричний (Хотк., Довбуш, 1965, 36).
Провізори́чний учи́тель — учитель-практикант; учитель, який проходить стажування. Цього ж [1901] року в Чернівецькому університеті він [О. Маковей] склав докторський іспит і через рік одержав посаду провізоричного учителя в учительській семінарії в Чернівцях (Жовт., 2, 1956, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 135.