ПРОВІ́ЩО, присл.: Наві́що і прові́що — невідомо для чого. — Потурати йому, — заклекотіли які заможні, — щоб то своє віддати навіщо і провіщо, а далі й ходи за своїм добром (Кв.-Осн., II, 1956, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 139.