ПРОГИ́Н, у, ч.
1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти. Прогин спини; Прогин крокви.
2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (Наука.., 2, 1955, 10).
∆ Стріла́ проги́ну — максимальне зміщення осі стержня, зігнутого зовнішнім навантаженням у напрямі, перпендикулярному до осі.
3. Западина у земній корі, що утворилася внаслідок тектонічних рухів. Нафтові родовища Передкарпатського прогину в більшості є одночасно й родовищами природного горючого газу (Нафта.., 1957, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 149.