ПРО́ГРАШ, у, ч..
1. Втрата чого-небудь у процесі невдалої гри або розігрування чого-небудь. Щуплий лейтенант в розстебнутім кітелі навіть і зараз, роздаючи карти, не може забути свій програш (Головко, Літа.., 1956, 124); Дивлячись на програші та виграші інших, хлопець поступово проймався дивною, непояснимою певністю, що йому повезе (Гончар, Таврія.., 1957, 47); Спогад про програш різонув, як ножем. Нащо, нащо він згодився грати?! (Тулуб, Людолови, І, 1958, 277).
2. Те, що втрачене внаслідок невдалої гри або розігрування чого-небудь. Програш треба сплачувати, чесно.
3. Невдача, поразка у чому-небудь. Було помітно, що програш Іванові неприємний. — Коли б не зробив того дурацького ходу… — Він переставив фігуру (Головко, І, 1957, 426); Ненавиділа вона розмови Кошарного. Той говорив тільки про футбол. Хто виграє, хто програє… Для нього все життя — це тільки виграші й програші (Загреб., День.., 1964, 56); Програш бою; Програш змагання.
4. перен. Невигода, втрата. Бути в програші; Програш часу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 159.