ПРОГРЕСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до прогресува́ти. Багато моряків-чорноморців, маючи високу кваліфікацію і досвід, працюють на суднах прогресуючого кубинського флоту (Рад. Укр., 28.XII 1973, 3); Ідейне виродження мистецтва імперіалістичної буржуазії, деструкція його форми є безпосереднім наслідком і виразом прогресуючого загнивання культури капіталізму (Ком. Укр., 5, 1960, 64); Аркадій настільки очуняв від першого удару (лікар заявив йому по секрету від дружини і дітей, що при його прогресуючому склерозі ще один такий випадок — і станеться катастрофа!), що повірив у своє банкротство (Вільде, Сестри.., 1958, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 160.