ПРОГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. прогрі́б, гребла́, ло́; док.
1. перех. Вигрібаючи що-небудь або розводячи щось у різні боки, утворювати прохід, діру, заглибину тощо; очищаючи що-небудь від чогось, звільняти місце і т. ін. Іван повернув упритул до острова, ніс човна врізався в лепеху, прогрібаючи серед хащів [хащ] важку дорогу (Гуц., Скупана.., 1965, 235); Він підповз до клуні, де відбувалися збори, прогріб дірку в соломі, наставив вухо (Ю. Янов., Мир, 1956, 87); Прогрібати місце.
2. тільки док., перех. і без додатка, неперех. Гребти (у 2 знач.) якийсь час.
3. тільки док., неперех. Гребти (у 1 знач.) якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 161.