ПРОГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.
1. перех. і неперех., розм. Гуляючи, пропускати кого-, що-небудь, позбавлятися чогось і т. ін. — А ти, дядьку, дожидай; завтра до вас у село приїде наш старший, так ти його не прогуляй (Кв,-Осн., II, 1956, 231); Цю роль треба вести з особливо суворою відповідальністю, і талант свій слід берегти з особливою пильністю. Його так легко можна прогуляти, пробалакати на дрібничках (Довж., III, 1960, 213); // Не з’являтися, не виходити на роботу, у навчальний заклад і т. ін. без поважної причини; робити прогул. Учитель говорив, що даремно деякі приїжджі учні гадають, що тут можливо вчитися абияк, прогулювати і взагалі ставитися до школи, як до чогось другорядного (Ів., Таємниця, 1959, 87).
2. тільки док., неперех. Гуляти (у 1-3 знач.) якийсь час. Прогулявши удвох цілий день, рішили [Зінька і Параска] зробити бенкет у суботу (Мирний, IV, 1955, 62); Минуло літо. Якимко прогуляв його на вольних степах (Н.-Лев., І, 1956, 175); [Варка:] Чого, питаю, так довго барився в городі? Більш тижня прогуляв. [Демко:] Не прогуляв, а діло робив (Кроп., II, 1958, 217); Ніч прогуляв рід. Ніхто не йшов додому (Кач., II, 1958, 15).
3. перех., розм. Витрачати на розваги, гульню; марнотратити. — Чи в нас грошей немає? Може, я червінці за ніч прогулюю! (Головко, II, 1957, 61); Міщило мав батька-купця десь у Києві. По смерті батьковій не взявся до купецтва, а мерщій кинувся прогулювати батьків набуток (Загреб., Диво, 1968, 483); Надовго ж Ти-мосі було тих грошей? Зараз їх.. прогуляє (Кв.-Осн., II, 1956, 257).
4. перех. Водити кого-небудь на гуляння; робити з кимсь прохідку (звичайно про тварин). — Через вигін стайничий прогулював жеребця, який.. сердито роздимав червоні ніздрі (Панч, На калин. мості, 1965, 244); Скотар, який працює вдень, стежить за чистотою приміщення, пасе або прогулює корів (Хлібороб Укр., 9, 1966, 20); Всі знали, що то Уралов поніс прогуляти, розважити доньку (Гончар, Тронка, 1963, 301); Вовчиха хотіла, мабуть, тільки прогуляти свою собачку (Сміл., Сашко, 1957, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 163.