ПРОДРІМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко. Трохи подрімати. — Дитина не давала мені спати цілу ніч; тепер хотіла я продріматися, та діти так пустують, що не можна ока замружити (Кобр., Вибр., 1954, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 173.