ПРО́ДУХ, у, ч.
1. Отвір, щілина, діра в чому-небудь. Джміль гуде, Б’ється В гарячі вікна, Шукає продуху (Мисик, Біля криниці, 1967, 156); // Отвір або канал в конструкціях будинків і споруд для природного провітрювання (вентиляції) приміщень.
2. Те саме, що прові́трювання. Мала квадратова дірка, вирізана в них [у дверях] для продуху, була заткана дерев’яною дошкою і забита скоблем (Фр., І, 1955, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 176.