ПРОЖИТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. прожи́ти, прожива́ти 1, 3. Бажаю тобі [В. Стефанику] ще хоч з десятка [десяток] літ прожиття. Але у безжурності (Коб., III, 1956, 589); Прожиття дітей нічого б батькам не коштувало, услуга за услугу (Коцюб., III, 1956, 370).
2. Те саме, що прожи́ток 1.
На прожиття́: а) на проживання (у 1 знач.). Мати з Настусею оселились на прожиття в Парижі (Н.-Лев., IV, 1956, 229); Колишній югославський король Петро прибув на постійне прожиття до Бразілії (Вишня, І, 1956, 448); б) те саме, що На прожи́ток (див. прожи́ток). — Князь дає на дорогу гроші, дає й на твоє прожиття (Н.-Лев., VII, 1966, 155); Він продавав чужі газети, Щоб заробить на прожиття (Шпорта, Вибр., 1958, 155); Я опинився без роботи і мусив шукати заробітку на прожиття (Минуле укр. театру, 1953, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 181.