ПРО́ЖРА, и, ж., вульг., рідко. Те саме, що ненаже́ра 1. Та прожра буде за двох класти, а я повинен голодний сидіти (Мирний, І, 1954, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 181.