ПРО́ЗОЛОТЬ, і, ж. Золотистий відтінок або золотисті плями у забарвленні чого-небудь. На темнім.. листі.. видніє осіння прозолоть (Л. Укр., III, 1952, 224); Ще недавно ледь помітна Прозолоть [у лісі] була. А тепер яке навколо Вогнище пала!.. (Ющ., Люди.., 1959, 178); Твої коси від смутку, від суму Вкрила прозолоть (Тич., І, 1957, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 184.