ПРОЗОРЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто має здатність передбачати майбутнє. [Сінон:] Ой, царю, чи віщий прозорливцю! Я не знаю, як маю величать мого владаря… Але я бачу розум.. у тебе на чолі (Л. Укр., II, 1951, 307); Хома дивився на Щурова і дивувався. Це був зовсім не той старик, який недавно ще говорив словами прозорливця промову про диявола… (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 186.