ПРОЙДО́ХА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що пройди́світ і пройди́світка. Це і в людей часом трапляється потроху, Коли малий шахрай Наслідує великого пройдоху (Воскр., Цілком.., 1947, 105); [Виборний:] Забудь Петра-ланця, Пройдоху-поганця, Покорися! (Котл., II, 1953, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 191.