Що oзначає слово - "прокатувати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРОКА́ТУВАТИ1, ую, уєш, недок., ПРОКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. Возити когось на чому-небудь або в чомусь для розваги, на прогулянку; катати. Офіцери налагодили санки, позапрягали тройки коней, з мальованими дугами, з брязкалами, з дзвониками, і раз по обіді позабирали всіх знайомих міських дам і повезли прокатувати в ліс (Н.-Лев., III, 1956, 141); — Ось я куплю мотоцикла, а ти візьмеш і прокатаєш її у Новоселицю чи й до Тернової (Кучер, Трудна любов, 1960, 595).

◊ Прока́тувати (проката́ти) на ворони́х кого — не обирати кого-небудь при виборах. Колись, не криюсь, було. З головування не раз скидали, на вороних, як то кажуть, прокатували… (Ю. Янов., II, 1954, 222).

2. неперех., рідко. Швидко проїжджати повз кого-, що-небудь.

3. перех., перен., розм. Гостро критикувати когось привселюдно, на зборах, у пресі тощо; протягувати. Прокатати в газеті.

4. тільки док., перех. Катати якийсь час.

ПРОКА́ТУВАТИ2, ую, уєш, недок., ПРОКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Вирівнювати, розгладжувати за допомогою котка; // Уторовувати, роблячи гладким, рівним (про шлях). Коні бігли дружно. Польова дорога була рівненька, добре уторована, ніби її важкими котками прокатали (Колг. Укр., 10, 1960, 22).

2. спец. Обтискувати і витягувати щось за допомогою обертових валків. Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі (Наука.., 10, 1961, 26).

3. спец. Обробляти метал або металевий сплав пропусканням між обертовими валками прокатного стану. Метал можна прокатувати як в гарячому, так і в холодному стані (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 180); Прокатники прокатали напругі, тверді листи (Шпорта, Запоріжці, 1952, 32); Добре відомо, що зливки металів можна прокатати у лист такий тонкий, що збоку його буде майже не видно (Знання.., 9, 1967, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 196.