ПРОКВО́ЛИСТИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що пові́льний.
2. Те саме, що протя́жний 1. Вітер шарпав високий прокволистий плач (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 197.