ПРОКВО́ЛИСТО, розм. Присл. до прокво́листий. Баран прокволисто і безнадійно мекав (Донч., VI, 1956, 306); Тужно й прокволисто бренькає струна (Ю. Янов., IV, 1959, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 197.