ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Колупаючи, проникати всередину чого-небудь, робити отвір у чомусь. Галаганчик вибрав зручну хвилину і гвіздком проколупав у лантусі дірку.. З дірочки цівочкою посипався блискучий пісок (Донч., VI, 1957, 108).
2. тільки док., також без додатка. Колупати (у 1, 2 знач.) якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 204.