ПРОКОРИГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Док. до коригува́ти. Прокоригувавши і виправивши свій набір, Танюшкін.. почав друкувати (Бурл., Напередодні, 1956, 359).
2. також без додатка. Коригувати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 206.