ПРОКРУ́СТІВ, това, тове: ◊ Прокру́стове ло́же, книжн. — мірка, під яку штучно підганяють факти, явища (за іменем міфічного старогрецького розбійника, який відрубував або витягував ноги жертвам, що не відповідали довжині його ліжка). Було б величезною помилкою, якби ми почали вкладати складні, насущні, практичні завдання революції.. в прокрустове ложе вузько-сприйнятої «теорії».. (Ленін, 31, 1973, 43); Леся Українка в одному листі до матері сміялася з спроб.. неодмінно укласти творчість того чи іншого письменника в прокрустове ложе певного напрямку (Від давнини.., І, 1960, 378); Збірник «Народні пісні в записах Івана Франка».. відзначається науковою документальністю, доносячи до читача усе багатство барв і аромат поетичного народного слова, не обкраяного за пересічним стандартом на редакторському прокрустовому ложі (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 209.