ПРОКУЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., діал. Куликати якийсь час. Отак і день до вечора прокуликають, як свято, а як будень та робота, що нема часу, то тільки полуднуючи та підвечіркуючи — і то небагато, аби, знаєте, горло прополоскати, щоб смачніше з’їлось (Свидн., Люборацькі, 1955, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 210.