ПРОКУЛЬТИВО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прокультивува́ти; // прокультиво́вано, безос. присудк. сл. Восени воду із ставків було випущено. Їх ложа прокультивовано, щоб краще підготувати грунт (Веч. Київ, 4.ІІІ 1961, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 210.