ПРОКУРАТУ́РА, и, ж.
1. В СРСР та інших соціалістичних країнах — система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів. Для додержання революційної законності на Україні, як і в інших республіках, були створені спеціальні органи — органи радянської прокуратури (Іст. УРСР, II, 1957, 271); Органи прокуратури реагують на незаконні розпорядження, накази, опротестовують їх, притягують винних за порушення трудового законодавства до відповідальності (Рад. Укр., 30.I 1963, 3); // Місцева установа, що представляє такий орган. — Ваш Ігнатьєв справді тут ні в чому не винний, і ніякого інтересу прокуратура до нього не має (Собко, Справа.., 1959, 135); Прокуратура містилася в двоповерховому будинку напроти обласного суду (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 161).
2. У капіталістичних країнах — один з органів буржуазної держави, що головним чином здійснює функції кримінального переслідування та підтримання обвинувачення в суді.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 210.