ПРОКУ́ШУВАТИ, шую, шуєш, недок., ПРОКУСИ́ТИ, кушу́, ку́сиш, док., перех. Кусати наскрізь; кусаючи, робити отвір, рану у чому-небудь. Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, — з нього капає кров. Це той собачий хлопчина прокусив його своїми гострими зубами (Мик., II, 1957, 281); Після того, як один поклонник в припадку екстазу прокусив пантофлю й угризнув папу за пальця, — почали в носок підкладати стельку (Вишня, І, 1956, 457).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 211.