ПРОЛА́ЗНИЦТВО, а, с., розм. Поведінка, вчинки пролази; хитрість, пронозливість. Батько розгорне баталію, пустить в хід грозьбу і лестощі.., а начальству руку трястиме по-холопському… Ще й дочку вчитиме цієї науки запобігань, пролазництва, піддобрювання (Гончар, Тронка, 1963, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 213.