ПРО́ЛЕЖЕНЬ, жня, ч. Змертвіння шкіри й м’яких тканин (у людини, тварини, рослини), зумовлене розладом їх живлення, тривалим тиском стороннього предмета або ураженням нервової системи. Ой давні дні, нестерпні дні, Болючі пролежні, бинти, І тихі стогони вві сні (Гірник, Стартують.., 1963, 73); При поганому догляді у тяжкохворих можуть появитися так звані пролежні — виразки на шкірній поверхні в ділянках, які найдовше стикаються з постіллю (Заг. догляд за хворими, 1957, 45); На полицях роблять підстилку з сухого торфу, соломи, тирси та іншого матеріалу, щоб захистити кавуни від пролежнів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 213.